Марихуана та мистецтво: Єжен Делакруа

«Без всякого сумніву, це рослина дуже допомагає людині мистецтва,
розганяючи уяву і викликаючи цікаві асоціації, до яких
не можна прийти іншим шляхом. Багато сцен з Голого сніданку прийшли
мені саме завдяки марихуані».
(с) Вільям Сьюард Берроуз (1914-1997).

Вживання людиною змінюючих свідомість речовин має дуже давню історію. Тим, хто з повагою відноситься до цих речовин – нажаль, це дуже рідке явище сьогодні – прийом психоактивних речовин іде на користь, змінюючи їхню свідомість та відкриває нові сторони особистості. Діалоги з власною підсвідомістю стають можливі завдяки деяким препаратам рослинного походження, серед яких чи не на першому місті стоять Марихуана та ЛСД, котрі вже років 70 використовуються офіційно у світовій психіатрії та медицині.

До антиконопляної істеріі середини минулого сторічча вживання марихуани було пересічною справою. Аж до 1960-х рр. психотропні препарати конопель сприймалися масовою свідомістю як зілля що дарує райське блаженство та вбиває страх і агресію.

Ніхто не верещав “наркоман” і не  кликав поліцію, на людину що вживає коноплі або гашиш могли дивитися як на трохи дивакувату та екстравагантну – але не більше. Більш того – любителі “дунути як слід” інколи досягали таких висот, котрі навіть не мріялися їхнім тверезим та правильним сучасникам, не кажучи про сучасників наших )) Про одну таку людину, палкого прихильника гашишу та різних психоделічних речовин, чия творчість спалахнула як зірка і назавжди закарбувалися у пам’яті нащадків, поклавши початок цілому жанру образотворчого мистецтва паблік “Конопляні люди” вам сьогодні розповість.

Ежен Делакруа / Eugène Delacroix

Еже́н Делакруа

Фердинан Вікто́р Еже́н Делакруа (фр. Ferdinand Victor Eugène Delacroix, 26 квітня 1798, Шарантон Сент-Моріс, Перша французька республіка — 13 серпня 1863, Париж, Друга французька імперія) — французький художник доби романтизму. Малював історичні картини, іноді натюрморти та портрети, займався стінописом – так пише про нього Вікіпедія. Але офіційні ресурси сором’язливо та стисло згадують про те, що різні психоактивні речовини були незмінними супутниками митця з молодих років і до самої смерті.

Ежен рано залишився без батьків і виживав самотужки. Саме це загартувало його характер і відбилося в поведінці.

Офіційна церква ш влада тоді ще не пхали свого носа до психоактивних речовин, як сьогодні, тому запросто запрошувала Делакруа прикрасити фресками собори. По тому, що фрески збереглися й досі  можна зробити висновок що Господь досить прихильно ставився до Делакруа, і вживання останнім гашишу не заважало митцю бути добрим християнином.

jacob&Angel  fresca

714px-Eugène_Ferdinand_Victor_Delacroix_039

Розписи, виконані в Бурбонському палаці (1833-1847), прикрашення Люксембурзького палацу (1840-1847) і розпис стель в Луврі (1850-1851) – ці роботи були виконані під час активного захоплення Делакруа гашишем. Дванадцять років він присвятив створенню фресок для церкви Сен-Сельпис (1849-1861)

Христос у човні на Генісаретському озері

Усі ці роки гашиш (це просто спресовані кристали з конопель а не страшний наркотик, як вам бреше телебачення деяких тоталітарних країн) був вірним супутником Делакруа та одним з джерел його натхнення.

Свобода на барикадах 1831 рік
Свобода на барикадах 1831 рік

«Свобода» Делакруа стала сенсацією на всі віки, а не тільки в бурхливі 1830-ті. Ще дивнішим стала звістка про придбання полотна у Лувр. Це було офіційне визнання митця, але буржуазне суспільство зустрічає картину осудом й досі.

Делакруа знадобилося всього три місяці, щоб написати картину. Творіння було захоплено прийнято і зараз куплено урядом. Але через революційний сюжет полотно протягом наступної чверті століття не виставлялося на загальний огляд. Молода жінка з оголеними грудьми в центрі символізує свободу і відвагу революціонерів. Чоловік у циліндрі з рушницею зліва від Свободи – сам Делакруа.

Ежен Делакруа, був членом паризького клубу гашишинов та був відомий своєю багатою уявою і застосуванням експресивних кольрів у своїх картинах, які поклали початок творчого жанру експресіонізму.

Після поїздки до Марокко захоплення Делакруа психоактивними речовинами зміцніло, а враження від подорожі призвели до появи цілої серії полотен на східну тематику. На його полотні «Жінки Алжиру», зображені молоді наложниці, курять кальян.  Даний твір надалі послужило натхненням для іншого відомого художника-експресіоніста, який теж вживав гашиш – Пабло Пікассо.

Делакруа. Наложниці з кальяном
Делакруа. Алжирські наложниці з кальяном

Делакруа довгі роки відвідував відомий в богемних колах Парижа “клуб гашишистов”  (Le Club des Hashischinsв готелі “Пімодан”, (будучи одним з його засновників разом з французським лікарем Моро де Тур),  у якому в якості стандартного аперитиву перед їжею відвідувачам пропонували “повидло” з найчистішого алжирського гашишу.

Кажуть, Ефект від цього “давамеска” був приголомшуючим, особливо для групи літераторів, серед яких були крім інших Шарль Бодлер і Теофіл Готьє.

Подробиць психоактивного боку життя у загальних джерелах найти духе важко. Тим, кого цікавлять подробиці  варто ознайомитися з новелою Теофіля Готьє ‘Клуб гашишистів’  котрий також був аідвідувачем цього закладу разом з Жераром Де Нервалєм, Шарлєм Бодлєром та Дюма – батьком. Дюма – батько під час періоду відвідувань Клубу гашишистів почав і закінчив писати свій славетний роман ‘Граф Монте – Крісто’

Паблік “Конопляні люди” пропонує вам докладніше ознайомитися  з творчістю та біографією Делакруа тут (укр) або відвідати сайт, присвячений його творчості тут (англ)